Зимовий пейсаж
художнику Аурелу Дану
по забутій стежині
від душі до церковці
на горбі
відроджувались предки
(потойбічне мовчання
хрестів
на засніжених вежах)
білизна
непорочних зим
підкорялася світлу,
спускаючись з неба
по мотузах дзвона
(терпіння і віра)
зледенілі сльози
на обличчі Селянина,
зими сумних церков,
ярмарок,
вулиці села,
свято,
ворота,
криниця-журавель
(чекаючи протікання
віку),
спогади
дзвони якраз повертались
до звуку.
Аурел Дан, член Спілки художників Румунії та Баямаської
спілки художників, народився 6 лютого 1944 року, в селі Аспра на Мараморощині.
Закінчив Клузський інститут мистецтв Йона Андреєску. Працював учителем,
викладачем малювання і живопису, декоратором комерційної реклами і дизайнером.
Малює фрески, творить в техніці зграфітто, різбить, ілюструє книги, малює
картини в класичному, неокласичному, наративно-реалістичному, гіперреалістичному та абстрактному стилях на
історичні, етнологічні та фольклорні теми, хроніки, традиції тощо.
Перша виставка Аурела Дана відбулася у вересні 1966 року
в місті Тиргу Лепуш.
Між 1979-2009 рр. створив понад 1800 картин які були виставлені
в 40 виставках: в Бая-Маре, Сігеті, Вішеу-де-Сус, Бaя Спріє, Верхня Рона, Деж,
Клуж-Напока, Сату-Маре, Брашов, Тиргу-Муреш, Тімішоара, Ясси, Утрехт
(Нідерланди), Ауденарде, Брюсселі (Бельгія), та Бухаресті. Також брав участь в
48 виставках, колективних, або в якості гостя у Румунії і за кордоном: в
містах: Кішінеу (Молдавія), Барі (Італія), Барселона (Іспанія), Утрехті
(Нідерланди), Перемишль (Польща), Ужгород (Україна) , Париж, Тоурс, Елне,
Колліур (Франція), Відень (Австрія), Будапешт, Дебрецен, Дьйор, Ньїредьгаза (Угорщина), Копенгаген (Данія).
Багато з його картин знаходяться в музеях Румунії: в
Бухаресті, Тульчі, Клуж-Напоці, Бая-Маре, Алба-Юлії, Сфенту-Ґеорґе, а також приватних
колекціях в Румунії та 39 інших державах.
Аурел Дан отримав 11 почесних грамот, 7 номінацій на
нагороди в Румунії і за кордоном, 4 цінних призів і Головний приз «Артист року»
в 2008 році за сприяння мистецтва стародавнього марамороського епосу і за його
внесок у розвитку «Центру мистецтва» міста Бая-Маре.
Поки є такі люди, як Аурел Дан, нам нема чого боятися, що
стежина до церковці на горбі заросне бур’яном.
Поки є такі люди, як Аурел Ден, ми завжди, повертаючись
до батьківського порога, відчувати будем себе винними, перетворятимемось в
ікони блудних синів, що цілуючи материнську руку, яка вишила сорочку, і рушник,
і поблагословила у далеку дорогу.
З РОСИ І ВОДИ ВАМ, МАЕСТРО!
Niciun comentariu:
Trimiteți un comentariu